Трохи більш ніж тиждень залишився до вирішального поєдинку всієї відбірної кампанії на чемпіонат світу 2010 року в ПАР. 14 листопада збірна України в гостях проведе із Грецією перший матч плей-оф. Повторна зустріч відбудеться в Донецьку 18 листопада.

Міркуваннями про це протистояння із “Газетою” поділився відомий у минулому форвард вітчизняної збірної та київського “Динамо” Віктор Леоненко.

– Вікторе, вболівальники й чимало фахівців у захопленні від того, що ми отримали в суперники збірну Греції. Як уважаєте, нам справді пощастило?

– Так, пощастило. Україні до снаги пробитися на чемпіонат світу. Збірна Греції – нестабільна й не найсильніша команда. Тому, вважаю, нам поталанило з жеребкуванням плей-оф. Думав, що нам трапляться росіяни або португальці. А так, добре, що вийшли на греків.

– Що можете сказати про ігровий почерк збірної Греції?

– Ця команда полюбляє грати від захисту. Завдяки цьому греки перемогли на чемпіонаті Європи 2004 року. Отто Рехагель узагалі сповідує інший футбол, але змушений діяти від захисту. Вдома, звісно, вони навряд так гратимуть – перед своїми вболівальниками побіжать уперед. Отже, нам важливо не пропустити в гостях.

– За останні п’ять років, після перемоги на чемпіонаті Європи, греки стали слабшими?

– Не сказав би, що їхня збірна стала слабшою. Вони просто дуже довго святкували перемогу на чемпіонаті Європи. Тому так невдало зіграли в наступних турнірах. А так, це хороша середня команда, щоправда, нестабільна. Великий плюс цієї збірної – сильний тренер. До слова, Отто Рехагеля знаю особисто. Проходив оглядини в його “Кайзерслаутерні”. Ні­мець­кий фахівець дуже хотів бачити мене у своїй команді, однак, на жаль, клуби не домовилися про ціну. А так, 1998 року я став би чемпіоном Німеччини... Відтоді в мене про Рехагеля склалося враження як про хорошого фахівця і чуйну людину. Він, до речі, підвозив мене на тренування своїм автомобілем. Таке в Росії чи Україні просто не реально. А Отто не цурався їхати по мене в готель і доправляти на тренування. В ресторані зі мною обідав.

Рехагель узагалі простий у стосунках зі своїми футболістами, з підопічними спілкується на рівних, як із партнерами. За кордоном так усюди, лише на пострадянському просторі звикли: тренер – це в одній іпостасі мама, тато, бабуся та дідусь. У нас наставник майже бог. Тому тренери звикли всюди пхати носа: в сімейні справи, в особисті. А за кордоном усе інакше. Там тренер повинен правильно спланувати і провести підготовку, навчити футболіста робити свою роботу на полі – і все.

– Ви сказали, що гра від захисту не подобається Рехагелю...

– Кожен тренер визначає тактику на матч з огляду на суперника та можливості своїх гравців. У збірній Греції небагато “зірок”, тому вона діє від захисту. Хоча, як уже казав, грецькі тіфозі їм такого не пробачать у домашньому поєдинку з Україною. Вдома команда Рехагеля діятиме на атаку, хоча зазвичай “відсиджується” в захисті.

– А збірній України, як свідчить практика, простіше змагатися з атакувальними командами, “синьо-жовтим” складно даються двобої “першим номером”...

– Узагалі всім командам незручно грати зі суперниками, які діють від захисту. Українці не схожі на іспанців чи голландців, які тривалий час володіють м’ячем, індивідуально дуже добре підготовлені. Створювати завжди складніше, ніж руйнувати. Наші, впевнений, гратимуть із греками “другим номером”. На жаль, збірна України, як і Греції, – нестабільна команда. То ми проводимо бездарний матч із білорусами, а потім перемагаємо англій­ців... Таких нестабільних колективів нині багато. Ті ж росія­ни та білоруси також входять у цю когорту. За рівнем ми схожі на збірну Білорусі. Просто в нас є така “зірка”, як Шевченко. Проте Андрієві тепер, м’яко кажучи, не щастить. Коли його “прорве” – буде зовсім інша річ, а нині не варто розраховувати лише на Шеву.

– Поділитеся прогнозом на матчі плей-оф Україна – Греція?

– Звісно, хотілося б, аби українці пробилися на чемпіонат світу. Я один із не багатьох тривалий час захищав Олексія Михайличенка. І тепер уболіватиму за цього тренера, за його команду, за Україну. Хотілося б, аби в гостях зіграли внічию – 1:1 або 2:2. А вдома – перемогли або щоб зустріч завершилася нульовою нічиєю.

Розмовляв Гліб Ваколюк