Незважаючи на те, що до закінчення відпустки динамівців залишається ще кілька днів, свідомі футболісти нашої команди вже зараз самостійно підтримують форму, граючи у міні-футбол із друзями. Наприклад, захисник Тарас Михалик у себе на батьківщині брав участь у новорічному турнірі. Хоча Тарас віддав перевагу рідній Волині перед теплими країнами і жаркими пляжами, відпустка у нього вийшла цікавою та насиченою. - Відпустку я провів у дівчини в Луцьку, також їздив додому до батьків. Не забував і про футбол. У Луцьку вже третій рік поспіль проходить турнір, в якому, окрім мене, брали участь й інші футболісти – Олег Герасим’юк, Василь Сачко, багато хлопців із «Волині», молоді гравці. Для нас це чудова можливість підтримати форму в зимовий період, а оскільки турнір товариський, він приносить ще й багато задоволення. Коли ж приїжджав додому до Любешіва, зібрав знайомих хлопців побігати по снігу, поганяти м’яча. До цього ходив на полювання, але сезон уже закінчився.
- Можеш похизуватися якимись досягненнями?
- Тут одна волинська газета написала, що я застрелив лося. Хоча насправді їх узагалі не можна стріляти. Насправді це була косуля. В останній день перед закриттям сезону ми підстрілили дві косулі та кабана, щоправда кабана – не один я, а загальними зусиллями. Так би мовити, завдяки командним діям (посміхається).
- Хіба тобі не шкода бідних тварин?
- Ну, як їх може бути шкода? Прокидається ж інстинкт мисливця.
- А свята як провів?
- У принципі, нічого особливо цікавого не сталося. Був із дівчиною в гостях у друга, Новий рік зустрічали в спокійній обстановці, у вузькому колі близьких людей.
- Який подарунок більше за інші запам’ятався?
- Якщо чесно, навіть не знаю, якій виокремити. Не те, щоб це був секрет, але, правда, нічого надприродного (посміхається).
- Добре, а що ти подарував рідним та близьким?
- Я завжди наперед дізнаюся, що кому хотілося б отримати на свята, але не в самої людини, а в інших, а потім роблю навпаки (сміється). Насправді сюрпризи майже завжди виходять. Наприклад, про бажання старших сестер дізнався у молодших, а молодших – у старших, вони завжди всі одна про одну знають.
- Не хочеться продовжити відпустку?
- Якщо чесно, вже засумував за великим футболом, думаю про збори. Можливо, і хотілося б ще трохи відпочити, але нам і так більше за інших пощастило, відпустка тривала майже цілий місяць. На турнірі спілкувався з Артемом Федецьким – їх у «Карпатах» раніше збирають.
- Поняття про те, як проходять збори в Газзаєва, ви вже маєте. На що налаштовуєшся під час зимової підготовки?
- Поки нічого не можу сказати з цього приводу, оскільки влітку в мене була травма, і я ще жодного разу не працював під керівництвом Валерія Георгійовича на підготовчому етапі. Але, судячи з розповідей хлопців, чекаю на дуже хороші збори. У принципі, легкими вони не бувають, а цього разу, відчуваю, будуть ще важчими. Хоча, нема чого загадувати, поживемо-побачимо.
- Зрозуміло, що за результатами перша частина сезону вийшла для «Динамо» неоднозначною. А які враження залишилися особисто в тебе, враховуючи те, що ти знову повернувся до основного складу після важкої травми?
- Якщо чесно, подвійні. З одного боку, справді, почав грати, набрав форму, тренер мені довіряє. Але, з іншого, ігри Ліги чемпіонів і збірної дуже сильно вибили з колії, було неймовірно важко відійти від усього цього.
- Зараз вже вдалося відновити психологічну рівновагу?
- Коли почалася відпустка і я поїхав додому, всі, як завжди, питали, які останні новини зі стану команди, кого купили, кого продали. Але, якщо чесно, я взагалі не стежив за подіями, не читав ані Інтернет, ані газети, навіть не дивився телевізор. Тобто намагався повністю відключитися від футболу.
