Останнім часом в Інтернеті почала з’являтись відверта дезінформація (неправдиві відомості), щодо начебто невирішеності конфлікту, штучно створеного декілька років тому власником 0,1 відсотка акцій "Динамо" Костянтином Григоришиним.

Так, зокрема 23 лютого 2010 року на сайті "Української правди" з’явилась інформація з провокативною назвою "На порядку денному –"Динамо", в якій містяться і прямо неправдиві твердження і маніпулятивно сформульовані натяки щодо того, що, цитуємо "...у березні 2010 року повинно відбутися засідання, яке визначить, чи буде вирішуватися доля київського "Динамо" у лондонському суді."

Чи то Лондон далеко, чи знань в юриспруденції у авторів публікацій замало, але можемо запевнити всіх, кого хвилює доля "Динамо", що чутки про її вирішення лондонським судом кажучи словами Марка Твена, "дещо перебільшені", а мовою юриспруденції – чистісінький правовий нонсенс.

Дійсно у 2005 році, Костянтин Григоришин поза здоровим правовим глуздом намагався, маючи 0.1 відсотка акцій ЗАТ ФК "Динамо" (Київ), добитись переведення на контрольовану ним компанію Pacific прав на значну кількість акцій ЗАТ ФК "Динамо" (Київ). Але ці безпідставні намагання внаслідок низки судових процесів в Україні, на Кіпрі та Віргінських Островах виявились марними.

Отож, пан Григоришин змушений був полишити свій авантюрний план заволодіти контролем (чи принаймні вагомим голосом) в ЗАТ ФК "Динамо" (Київ) і подався до Вищого Суду Справедливості в Лондоні вже з зовсім іншими претензіями та предметом позову – стягнути з акціонерів матеріальну шкоду, начебто завдану йому позбавленням його власності несправедливими рішеннями українських судів. Тож предметом позову вже стала не доля "Динамо", а гроші окремих фізичних осіб, через що навряд чи перейматиметься вся Україна.

Цікаво, чи не варто пану Григоришину створити прецедент, заснувавши фонд для простих українців, які бажають звернутись по допомогу до британського суду, а то якось не демократично виходить – для нас усіх українське правосуддя годиться, а як гроші дозволяють - то можна переглядати українські рішення у Лондоні (а може краще весною в Парижі?!).

Але полишимо в спокої громадянську позицію пана Григоришина і проллємо світло на справжній перебіг подій у Вищому суді справедливості у Лондоні. Компанія, контрольована Григоришиним, – а саме Pacific International Sport Club Ltd. звернулася до цього суду з позовом до Ігоря Суркіса та ще девяти акціонерів ФК "Динамо" (Київ) з вимогою компенсувати збитки, начебто понесені компанією внаслідок позбавлення її акцій клубу рішеннями українських судів.

Відповідачі надали Лондонському суду всі дотичні документи, в тому числі матеріали численних судових процесів в Україні, на Британських Віргінських островах та на Кіпрі проти акціонерів ФК "Динамо" (Київ), які завершились не на користь Костянтина Григоришина та його компанії.

За результатами розгляду питання про підсудність даного спору, британський суд погодився з позицією відповідачів, що спір з дев’ятьма з них жодним чином не підпадає під його юрисдикцію.

Костянтин Григоришин (точніше його компанія) скористався правом на апеляційне оскарження цього рішення, не будучи задоволеним тим, що фокус із притягненням британської юрисдикції на його грошові суперечки не спрацював.

Тим часом Вищий суд справедливості в Лондоні поклав на Григоришина обов’язок погасити судові витрати акціонерів, спір з якими не підпадав під його юрисдикцію.

Таким чином, 23 березня 2010 року в Лондоні аж ніяк не "вирішуватиметься доля київського "Динамо"", а лише розглядатиметься питання, чи може британський суд вирішувати спори щодо грошових розрахунків між десятьма акціонерами і Костянтином Григоришиним, чи лише між британською компанією, що контролюється Ігорем Суркісом, та компанією, що контролюється Костянтином Гигоришиним.

Тобто вирішуватиметься технічне питання, щодо можливості посягань Григоришина на теренах туманного Альбіону на кошти приватних осіб – українців. А це вже не проблема "Динамо".