Є на що в Києві подивитись його гостям та жителям. Можна неспішно побродити лабіринтом затишних подільських вуличок та поринути в шумне життя Хрещатика, відвідати музеї, золотоверхі церкви та собори, оцінити пишноту парків, що розкинулось над Дніпром… Але є у Києві місце, яке дивовижним чином поєднує в собі і мальовничий ландшафт та оригінальну архітектуру. Це – стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського.
На початку ХХ століття на території нинішнього стадіону поруч із Петриківської алеєю розміщувались теплиці, з яких постачали овочі та фрукти для царської резиденції – Маріїнського палацу. Тут же знаходилось і досить популярне серед городян кафе-каштан «Шато-де-Флер». У 20-ті роки на їхньому місці Київська губернська рада товариства «Динамо» збудувала декілька спортивних майданчиків, футбольне поле з дерев'яною роздягальнею, гімнастичне містечко, баскетбольний, волейбольний та гандбольний майданчики…
Через кілька років фізкультурникам-динамівцям стало на них тісно. У результаті було прийняте рішення про спорудження тут великого стадіону з усією необхідною спортивною інфраструктурою. Проект архітекторів В. Осьмака та В. Безпалого був утілений за два роки. У 1934 році київський стадіон «Динамо» прийняв перших відвідувачів. Вкриті дерев'яним навісом трибуни були розраховані на 23 тисячі глядачів, які приходили подивитись на гру своїх кумирів – футболістів «Динамо». Віднині всі свої домашні матчі вони проводили на власній арені.
Новий стадіон на Петриківській алеї став для динамівців щасливим. У довоєнні роки вони завоювали на ньому «срібло» та «бронзу» футбольного чемпіонату СРСР. Було взято приціл на «золото», але настав 1941 рік.. Стадіон прийшов у занепад, а відлуння воєнного часу дійшли і до наших днів. На початку 90-х під час ремонтних робіт під бігової доріжкою було виявлено декілька авіабомб… Після війни футболісти київського «Динамо» грали на стадіоні ім. М.С. Хрущова (тепер НСК «Олімпійський»). А на клубний стадіон футбол повернувся лише в 1956-му. До того часу його відбудували, і поле віддали динамівським дублерам.
У черговий раз на стадіон прийшли будівельники, коли його вирішили підготувати до Олімпійських Ігор 1980 року в Москві. Стадіон перевтілився та погарнішав. Його архітектуру доповнили чотири освітлювальні вежі, електронне табло. Місткість трибун зменшилась до 18 тисяч, однак на один поверх «виросла» адміністративна будівля. Капітальної реконструкції зазнали легкоатлетичні доріжки, спортивні зали, плавальний басейн, тенісні корти та баскетбольні майданчики.
І, хоча матчі одного із олімпійських групових турнірів стадіон «Динамо» не приймав, на ньому із задоволенням тренувались учасники головної спортивної події чотириріччя. Як наслідок, на оновленому та комфортабельному динамівському стадіоні проводили чемпіонат СРСР із легкої атлетики та фінальний турнір чемпіонату Європи з футболу серед юнаків. Його нове життя розпочалось у 90-х роках. Чергова реконструкція перетворила «Динамо» у виключно футбольний стадіон. Були забрані легкоатлетичні доріжки, збільшені до стандартних розмірів поля. У відповідності до вимог міжнародних футбольних організацій на капітально відбудованих трибунах встановили індивідуальні пластикові крісла для глядачів.
З 1996 року свої домашні матчі чемпіонату та Кубку України, а також відбірні поєдинки Ліги чемпіонів УЄФА київські динамівці грають на своєму клубному стадіоні, який відповідає необхідним для цього стандартам, вимогам безпеки та умовам організації телевізійних трансляцій.
У перебудованих приміщеннях центральної трибуни за сучасним фасадом із скла та алюмінію розмістився триповерховий офіс ТОВ «ФК «Динамо» (Київ)» і практично всі його служби. У 2001 році на території комплексу відкритий комфортабельний фітнес-центр із плавальним басейном.
До будівлі офісу примикає відкрита автостоянка та підземний гараж. Збережений встановлений раніше монумент на честь футболістів київського «Динамо», що загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.У травні 2002 року після смерті видатного футбольного тренера Валерія Васильовича Лобановського, який багато років пропрацював у «Динамо» та привів клуб на вершини європейської футбольної слави, Рада акціонерів тоді ще ЗАТ «ФК «Динамо» (Київ)» прийняла рішення назвати клубний стадіон його іменем. ___________
Технічні характеристики стадіону "Динамо" імені Валерія Лобановського:
Секторів - 29 Місць – 16 873 Освітлення - 1200 люкс Поле (з підігрівом) – 100м х 75м